Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці

Загрузка...

главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Курсовая на тему Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты

Размер: 203.73 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Олег Коваль
23.12.2010
 1 2 3 4 5 6 7    

Усі дослідження, присвячені вивченню контролю, можна розділити умовно на кілька груп, у залежності від того, як ті чи інші дослідники розглядають поняття «контроль»: як особистісна якість у загальній структурі формування особистості, як компонент людської діяльності і як систему дій, що лежать в основі формування уваги.

Загальновизнаним фактором є значення контролю для здійснення будь-якої діяльності, оскільки можливість успішного здійснення її буде малоймовірною, якщо людина погано орієнтується в результатах своїх дій. [32, 26–27]

У зв'язку з тим, що в даний час наукові і практичні пошуки спрямовані на підвищення рівня розумового розвитку дітей у процесі навчання, на пошуки ефективних шляхів підготовки шестирічок до навчальної діяльності, вивчення методів і прийомів навчання дітей діям самоконтролю є однією з найважливіших задач дошкільної педагогіки.

На можливість формування самоконтролю в дошкільника в процесі навчання уперше вказувала А.П. Усова. Самоконтроль вона розглядала як здатність дитини будувати свої дії відповідно до того, що сказав дорослий, а вираження його бачила в здатності самих дітей контролювати власні дії. [26, 224–226]

Як цінний фактор самостійності розглядався самоконтроль і взаємоконтроль дітей дошкільного віку О.І. Радіною. Класичними іграми, у яких яскраво виражений самоконтроль і є передумови для розвитку взаємоконтролю, вона вважала ігри з народними іграшками, а також деякі ігри, розроблені О.І. Тихеєвою і Ф.Н. Блехер. [26, 232–234]

Останнім часом з'явився ряд робіт, присвячених спеціальному вивченню самоконтролю дітей дошкільного віку. Н.М. Гнедовою вивчалися питання формування самоконтролю в процесах пам'яті в дітей дошкільників; М.Н. Аксьоновою – контроль у структурі виховання стійкої довільної уваги дітей 6–7 років на загальгрупових заняттях і поза ними. [26, 235]

Формування дій самоконтролю відбувається в процесі розвитку діяльності, вони випливають за виконавською діяльністю або супроводжують її.

Можна визначити основні умови формування контролю за способами дій. До числа найбільш важливих можна віднести:

  1. Усвідомлення мети, поставленої перед дітьми. Вибір прийомів впливу на дітей з цією метою залежить від рівня розвитку дитячої мови і розумових функцій. Педагог повинний вибрати різні прийоми з метою введення різних правил «почуття, що активують» свідомість, і регулюють поводження дітей. Ціль повинна бути зрозумілою й емоційно привабливою.

  2. Діяльність повинна бути посильною, тому вихователь повинний знати міру вимоги до кожної дитини.

  3. Вихователь повинний підтримувати сам процес виконання дитиною дії, її бажання досягти поставленої мети. У зв'язку з цим велике значення має позитивна оцінка діяльності дитини й оцінна інформація дорослого. Оцінюючи діяльність дитини, дорослий повинний показати і своє емоційне відношення до діяльності дитини, показати важливість і цим викликати позитивне емоційне відношення дитини до діяльності. [5, 162–164]

На сьомому році життя дитина вже здатна до самоконтролю, саморегуляції і самомоніторингу свого поводження. Їй доступні елементи саморегуляції, що зв'язані з розвитком почуття боргу, відповідальності, наполегливості. На рівень розвитку самоконтролю впливають індивідуальні особливості дітей, які необхідно враховувати при виборі дитячої діяльності:

    • різне відношення кожної дитини до успіху або до неуспіху в діяльності;

    • рівень самооцінки дитини (занижений, завищений, адекватний) і його роль у формуванні самоконтролю, саморегуляції, самомоніторингу поведінки.

Найбільш ефективним методом розвитку самоконтролю дошкільників є взаємоконтроль самих дітей, при якому обидві дитини виконують визначену частину роботи, а потім обмінюються результатами і перевіряють їхню правильність.

Питання про розвиток дій самоконтролю на матеріалі пізнавальної діяльності вимагає подальшого дослідження як однієї зі сторін оволодіння дошкільником навчальною діяльністю.

2. Індивідуальні особливості розвитку самоконтролю та саморегуляції старших дошкільників

Відповідно до досліджень, дитина володіє довільними формами поведінки, якщо вміє регулювати свої дії відповідно до правил, зразкам і нормам, виробленими суспільством, що задаються навколишніми дорослими. Звідси стає зрозумілою значимість розвитку такої характеристики довільності як уміння діяти відповідно до зразків. До дійсного часу більшість досліджень, спрямованих на вивчення розвитку довільності, практично не торкалися питань психологічного змісту і рівня розвитку новотворів, необхідних для успішного включення дошкільника в ситуації навчального типу. При цьому зрозуміло, що загальний інтелектуальний розвиток, формування комунікативних здібностей, становлення довільної регуляції свого поводження як найважливішої передумови психологічної готовності дитини до шкільного навчання мають місце не тільки безпосередньо перед надходженням дитини в школу, але і раніше, на попередніх онтогенетичних стадіях. В основу нашого дослідження покладена ідея Л.С. Виготського про те, що довільність соціальна як по своєму походженню і змісту, так і по механізмах формування. Л.С. Виготський виходив з того, що дитина розвивається усередині суспільства, у практичному зв'язку з ним. І думав, джерела довільності – у відносинах дитини з дорослим і в спільній діяльності. [6, т. 1, 138–143] Середовище виступає як джерело розвитку вищих психічних функцій. Уперше вони виникають у процесі навчання й опосередковані знаками. Природа знака завжди має предметний зміст, але він завжди виникає для когось, тобто соціальний. І в самому знаку переплетені два контексти: предметний і соціальний. З іншого боку, вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективного поводження дитини, як форма співробітництва, як форма спілкування. Але це спілкування завжди з приводу якоїсь предметності. Одночасно будь-яке спілкування завжди має свій соціальний контекст. Проведений нами теоретичний аналіз досліджень, присвячених розвитку довільності, показав, що можна розглядати цей процес у двох контекстах: предметно-функціональному (оволодіння системою сенсомоторних, мовних, знаково-символічних засобів – роботи Венгера Л.А., Виготської Г.Л., Істоміної З.М., Мануїленко З.В., Лурії А.Р. і ін.) і соціальному (використання психологічних засобів у процесі спілкування і спільної діяльності), тому що потреба в довільних діях виникає під впливом навколишнього світу (Смирнова О.О., Субботський Є.В.). [29, 47–55] Перехід від мимовільних дій до довільних, оволодіння дитини регуляцією свого поводження, відбувається в процесі спілкування між людьми. Два ці контексти тісно переплетені і їх буває складно розділити. У кожен віковий період, на різних стадіях розвитку довільності вони по черзі виступають на перший план. У предметному контексті відбувається засвоєння дитиною оперативно-технічних засобів, необхідних для регуляції свого поводження, а в соціальному контексті формування довільності визначається зміною характеру співробітництва дитини з дорослим і однолітками. Характер і функції як дорослого, так і однолітків у процесі співробітництва, змінюються в міру становлення довільної регуляції поводження дошкільника. Приріст ефективності відтворення дитиною дошкільного віку зразка, у співробітництві навчального типу об'єктивно відбиває розвиток її здатності до довільної регуляції своєї діяльності і визначається розвитком орієнтування дитини на партнерів по взаємодії. Характер і функції дорослого й однолітків у процесі співробітництва змінюються в міру становлення довільної регуляції поводження дошкільника. В міру формування здатності відтворення заданого зразка міняється характер співробітництва дитини з дорослим: від глобального наслідування діям дорослого дитина переходить до усвідомленого відтворення дорослим зразку, який задається.

Формування в дитини-дошкільника здатності довільно регулювати своє поводження і діяльність у ситуаціях навчального типу характеризується визначеною динамікою, що знаходить вираження в зростанні правильності відтворення заданого дорослим зразку. Протягом дошкільного віку відбувається перехід від хитливого відтворення дитиною зразку, заданого дорослим, до усе більш стійкого й адекватного його відтворення, заснованому спочатку на наслідуванні дитиною діям дорослого і виконанню його прямої інструкції, а потім до стійкої орієнтації на зразок як еталон побудови власних дій. В міру формування стійкої орієнтації на зразок виникає орієнтування дитини на правило. Спочатку орієнтування носить чисто виконавський характер – правило виступає як алгоритм дій і операцій, що підлягають відтворенню, а лише пізніше здобуває значеннєвий характер, визначаючи відношення кожної дії й операції до кінцевої мети. Важливе значення для формування довільності регуляції поводження в дошкільному віці грає співробітництво з дорослим і однолітками. Функції і ролі партнерів у цій взаємодії міняються протягом дошкільного віку Спочатку дитина не розділяє власне зразок і дорослого, як носія зразка. Відтворення зразка виступає у формі глобального наслідування дитиною дії дорослого. Потім дитина диференціює дії дорослого і власне зразок, а потім виділяє правило, як підставу побудови власних дій. Функції дорослого змінюються від виконання ролі зразку, до контролю правильності виконання дії і, нарешті, до кінця дошкільного віку до рівноправного співробітництва, у якому і сам дорослий починає виступати як об'єкт контролю. Функції і роль однолітків, що беруть участь у співробітництві з дорослим, у міру формування в дошкільника стійкої орієнтації на зразок, також перетерплюють зміни. Спочатку функція однолітка для дитини-дошкільника – еталон дій для організації власних дій у процесі відтворення зразку, потім об'єкт контролю й оцінки, і, нарешті, – рівноправний партнер по спільній діяльності. [27, 365–375]

2.1 Основні напрямки оптимізації психічного розвитку дитини-дошкільника

В останні роки спостерігаються деякі зміни в системі дошкільного виховання. З одного боку, різко збільшилося число дітей, що не відвідують дитячі сади, з іншого боку – активно розвиваються різні секції естетчного розвитку, що розвивають студії, міні-ліцеї й ін. З'являється нова форма розвитку виховання дитини, що сполучає в собі риси домашнього і «садівського» виховання. Зрозуміло, що соціальний стан дитини в дитячому саду відрізняється від положення дитини в студії раннього розвитку. Дійсність студії така, що дітей молодшого дошкільного віку намагаються включити в систему навчальних занять, не завжди рахуючись з віковими особливостями дитини. У той же час, у дитячих садах робиться упор на розвиваючі програми, конструювання, а часом і навчання читанню, письму. Усе це зв'язано зі зростаючими вимогами до дітей при надходженні в школу, строгим, і не завжди адекватним з погляду вікових можливостей дитини, добором у престижні навчальні заклади, ростом соціальної значимості якісної освіти. Виникає думка, що чим раніш почати дитину учити, тим кращого результату можна досягти, і можна зустріти програми типу «Читати раніше, ніж ходити». Для того, що б оцінити продуктивність того чи іншого підходу до розвитку і виховання дитини, варто представляти, яку роль у розвитку людини грає і дошкільний вік. АН. Леонтьєв [23, 40–46] відзначав, що це період, коли дитина освоює навколишній світ у діючій формі, опановує предметним світом, відтворюючи людські дії. Світ оточуючих людей розпадається на два кола: інтимно-близькі й інші люди, навколишній світ. Важливу роль починають грати однолітки. АН. Леонтьєв показав, що в дошкільному віці функціональний розвиток, формування окремих дій, перехід від виконання в матеріальному плані до здійснення їх у плані представлень найбільше ефективно відбувається в грі. А.В. Запорожець(1986) показав, що одним з фундаментальних змін у психіці дитини є формування різних рівнів. [23, 42] Ж.Піаже показав, що в цьому віці відбуваються глибокі якісні зміни в мисленні дитини. Від появи символічних функцій, початку інтеріорізації до розвитку інтуїтивного мислення, стадії конкретних операцій. Ж.Піаже відзначав також особливості дитячого мислення, зв'язані з позицією займаною дитиною: «реалізм», егоцентризм, які зникають до кінця дошкільного віку. [23, 45] Згадуючи пластичність і навчаємість дошкільного віку, А.В. Запорожець відзначав, що ця навчаємість носить виборчий характер, і діти дошкільного віку опановують лише визначеного роду змістами і визначеного роду способами діяльності. [10, 54–57] А.В. Запорожець підкреслював багаторівневість людської психіки і поетапність формування цих рівнів, виступав проти прискореного навчання, підкреслював важливість формування в дошкільному віці наочно образного мислення і творчої уяви. [10, 58] Д.Б. Ельконін відзначав, що весь дошкільний вік обертається навколо дорослої людини, її цілей, задач. Дорослий виступає в узагальненій формі, як носій суспільних функцій. У сюжетно-рольовій грі дитина моделює відносини, переборюючи розрив між ідеальною формою і реальним рівнем розвитку. Дуже важливим в дошкільному віці закласти в дитину основи саморегуляції свого поводження. Самомоніторинг, самооцінка допомагають дошкільнику опановувати навколишній світ, ці процеси розвиваються саме в процесі розвиваючих ігор, навчальної діяльності дитини у дитячому садочку. Порівнюючи свої досягнення з добутками однолітків, дитина розвиває в собі навички регулювання свого поводження в нерозривній взаємодії з оточуючими її людьми: дорослими та її однолітками.

    продолжение
 1 2 3 4 5 6 7    

Удобная ссылка:

Скачать курсовую работу бесплатно
подобрать список литературы


Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці


Постоянный url этой страницы:
Курсовая Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.