Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики


главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Монография на тему Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты

Размер: 304.68 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Лучка Іван Романович
01.12.2010
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 20    
В.О. ВИХРУЩ
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ДИДАКТИКИ
Тернопіль 1997

Рекомендовано Вченою Радою Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти.
Рецензенти:
професор Я. Ї. Бурлака
(Київський державний педагогічний
університет ім. М.П. Драгоманова),
доцент О.Я. Боданська
(Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди).
Редактор В.В. Лазаревський.
Вихрущ В.О.
Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики: Навчальний посібник для педагогічних університетів. - Тернопіль: Ліком, 1997. - 222 с.

Зміст
  Передмова
Розділ І. Дидактика в системі педагогічних наук
Тема І. Предмет і завдання сучасної дидактики
Розділ II. Пізнавальний процес: особливості, структура, організація
Тема II. Суть і зміст процесу навчання
Тема III. Структура пізнавального процесу
Розділ III. Проектування дидактичного процесу
Тема IV. Принципи навчання в сучасній школі
Тема V. Діяльнісний підхід у дидактиці
Тема VI. Дидактичні аспекти розвивального навчання
Тема VII. Передові дидактичні технології
Розділ IV. Організація навчального процесу
Тема VIII. Зміст освіти в сучасній школі
Тема IX. Методи навчання як компонент дидактичної структури
Тема X. Форми організації навчання
Розділ V. Теорія учіння (спроба психолого-дидактичного аналізу)
Тема XI. Теоретичні засади діяльності учіння
Тема XII. Прикладні проблеми організації учіння
Розділ VI. Аналіз дидактичного процесу
Тема XIII. Методи дидактичних досліджень
Тема XIV. Контроль, перевірка знань, умінь і навичок учнів
Розділ VII. Проблеми дидактичної технології
Тема XV. Дидактична технологія - основа оптимізації навчального процесу
Додаток І
Додаток II
Додаток III
Глосарій
Бібліографія

Передмова

Завдання дидактичної підготовки майбутнього вчителя на сучасному етапі обумовлено у першу чергу метою, яка поставлена суспільством перед освітою, школою, - необхідністю - формування "... функціонально грамотної особистості, прилученої до національних та загальнолюдських цінностей". Тому вчителю недостатньо володіти науковими основами організації навчального процесу. Він повинен бути обізнаний із тенденціями розвитку дидактики, володіти основами нових технологій, раціонально будувати процес пізнання, вміти об’єктивно і грамотно аналізувати результати свого дидактичного впливу. Разом з тим, сучасний вчитель повинен бути ознайомлений з альтернативними концепціями організації навчального процесу у вітчизняній та зарубіжній дидактиці, основними напрямками наукових пошуків.
Все це зумовило перегляд автором традиційної структури курсу теорії навчання. Окремі розділи пропонованого підручника виділено з урахуванням основних видів дидактичної діяльності вчителя. У зміст підручника включено матеріали, які є основою теорії учіння. Це спроба узагальнити психолого-педагогічні дослідження учбової діяльності і розкрити суть навчального процесу як дійсно двосторонньої взаємодії вчителя і учня. Автор вважає, що тільки через усвідомлення основ учіння як дидактичної діяльності можна дійсно забезпечити учневі роль активного суб’єкта у навчанні. З метою надання курсу дидактики практичного спрямування введено розділ "Дидактична технологія - основа оптимізації навчального процесу", у якому подаються конкретні рекомендації щодо вибору змісту, методів, форм учбової діяльності, аналізу навчального процесу.
Деякі зміни та доповнення передбачає і виклад традиційних для теорії навчання питань. Зокрема, розкрито основи єдності навчання і виховання, специфіку навчального процесу, суть дидактичних законів і закономірностей. Вводяться поняття: "тип навчання", "види дидактичної діяльності", "види дидактичної взаємодії", "дидактичне спілкування" тощо.
З метою поглиблення одержаних теоретичних знань, пропонується література для додаткової самостійної роботи. Вправи, запитання та завдання, вміщені у кінці кожного параграфа сприяють усвідомленню й осмисленню одержаних знань і передбачають різні рівні пізнавальної активності студентів.
Пропоновані матеріали апробовані як поглиблений курс "Теоретичні основи і актуальні проблеми сучасної дидактики" для студентів, які закінчили педагогічне училище.
Рекомендовано для викладачів педагогіки, студентів, котрі факультативне оволодівають курсом теорії навчання.

Розділ І. Дидактика в системі педагогічних наук

Тема І. Предмет і завдання сучасної дидактики

1. Предмет дидактики. Система дидактичних наук. Основні поняття теорії навчання.
2. Методологічна основа дидактики. Рушійні сили процесу навчання.
3. Альтернативні дидактичні концепції.
4. Основні проблеми теорії навчання.
5. Зв’язок дидактики з іншими науками і конкретними методиками.
Ключові поняття: теорія навчання (дидактика), методологічна основа, предмет дидактики, альтернативні дидактичні концепції.
1. ПРЕДМЕТ ДИДАКТИКИ. СИСТЕМА ДИДАКТИЧНИХ НАУК. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ.
Термін дидактика грецького походження. У перекладі на українську мову означає вчити, наставляти, доводити, а також вчитися. Так у Стародавній Греції називали вчителя. Термін "дидактика", який вперше використали В. Ратке і Я.А. Коменський у XVII ст., був прийнятий у багатьох європейських країнах. Спочатку він означав мистецтво вчити, тобто практичну діяльність, згодом його почали застосовувати для позначення науки про навчання й учіння. Поряд з дидактикою, відомою як загальна дидактика, з’являється термін "конкретна дидактика", або "методика навчання" певного навчального предмета. Загальна дидактика вивчала проблеми навчання й учіння, а потім - і змісту освіти. Водночас, як зазначає В. Оконь, уже в XVII ст. у Німеччині вчений Д. Морхоф впровадив своє поняття, що називало галузь, яка вивчає проблеми змісту освіти. До цього часу така галузь є тільки у США та у ФРН. У тих країнах, де дидактика не має статусу самостійної науки (англомовні країни і Франція), її проблеми розв’язують у рамках інших наук, зокрема педагогічної психології.
Предметом дидактики є специфічний навчальний процес як органічна частина навчально-виховного процесу в школі, а саме його зміст, організація і результативність.
Зазначимо, що у зв’язку з переглядом підходів до поняття "предмет педагогіки", в наведеному вище визначенні зміст, організацію і результативність дидактичного процесу розуміють не тільки як реалізацію його безпосередніх "щоденних" завдань, а й як прогнозування, проектування, конструювання дидактичних систем, що оптимально функціонують. Це позначається, зокрема, на діяльності вчителя, основних компонентах.
СИСТЕМА ДИДАКТИЧНИХ НАУК СКЛАДАЄТЬСЯ 3 ТАКИХ КОМПОНЕНТІВ:
традиційна шкільна дидактика - теорія навчання, яку традиційно застосовують у школі, зокрема в початковій;
експериментальна дидактика передбачає створення альтернативних підходів і методик навчання дітей в середній школі загалом, на окремих вікових етапах. Масово в традиційній школі не впроваджується;
дидактика обдарованих дітей - у кожному класі є кілька учнів, які мають високі потенційні можливості розвитку. Для них потрібна спеціальна методика, навчальні програми, тип навчання;
дидактика допоміжної школи - передбачає роботу з психічно відсталими дітьми;
дидактика дітей з фізичними вадами - спрямовує роботу з учнями, які мають дефекти слуху, зору, мовлення;
автодидактика (автор цього напряму В.П. Курінський), яка орієнтує на самоформування особистості;
загальна дидактика - охоплює основні проблеми організації і змісту навчального процесу, його закономірності на всіх етапах навчання, незалежно від віку учнів;
дидактика малокомплектної школи - своєрідна теорія навчання в умовах різновікової групи;
реабілітаційна дидактика - предметом дослідження є навчальний процес у спеціальних умовах з урахуванням соціального статусу учня (учнів) (індивідуальне навчання школярів, навчання в школі-інтернаті);
альтернативна дидактика - теорія навчання, сформована на методології, протилежній традиційній (вальдорфська педагогіка, дидактика С. Френе, М. Монтессорі та ін.).
Дидактика як педагогічна наука має понятійний апарат, тобто термінологію, що включає основні поняття, специфічні для навчального процесу.
Навчання в широкому соціальному значенні - трансформація тривалих історичних процесів розвитку суспільства (процеси засвоєння, пізнання) в індивідуальні процеси розвитку і формування особистості. У цьому значенні поняття "навчання" - синонім терміна "виховання".
Навчання в широкому педагогічному значенні цілеспрямований процес передачі системи знань, умінь і навичок та їх засвоєння з метою реалізації певних освітніх, виховних, розвивальних завдань. Це двобічний процес, оскільки визначається діяльністю вчителя (процес передачі) і діяльністю учня (процес засвоєння).
Навчання у вузькому значенні - система педагогічних впливів, зокрема з боку вчителя для передачі певного обсягу знань, умінь і формування особистості. Це специфічна цілеспрямована діяльність учителя. У цьому контексті терміни "навчання" і "викладання" - синоніми.
Навчальна діяльність - взаємозв’язана діяльність учителя і учня (учнів), що відбувається в умовах специфічного цілеспрямованого спеціально організованого навчального процесу.
Учіння - процес, спрямований на засвоєння соціального досвіду, формування особистості, що його здійснює учень під впливом учителя, навчально-пізнавальних, соціальне чи особистісно значущих мотивів.
Учбова діяльність - активна цілісна діяльність учня в єдності її компонентів (навчальної задачі, навчальної дій, самоконтролю і самооцінки), що забезпечує зміни в розвитку, в характеристиках його особистості.
Навчальний процес - органічна частина навчально-виховного процесу, в ході якого на основі взаємодії вчителя і учнів реалізується система виховних, освітніх і розвивальних завдань.
Процес навчання - механізм передачі певного соціального досвіду, що передбачає взаємодію його структурних елементів (учителя - учня - змісту навчання) залежно від типу навчання.
Хід навчання - "конкретний рух навчання в даного вчителя в даний момент" (І.Я. Лернер).
Освіта - процес і наслідок цілеспрямованого виховного впливу (зокрема і в навчальному процесі).
Самоосвіта - цілеспрямований процес, що його здійснює особистість на основі цілеспрямованої навчально-пізнавальної діяльності.
Дидактична взаємодія - взаємодія суб’єктів навчального процесу (вчитель - учень, вчитель - учні, учень - учень, учень - група, учень - клас).
Дидактичне проектування як компонент викладання (навчання) - це передбачення вчителем ходу процесу навчання та його наслідків.
Організація дидактичного процесу - усі види дидактичної діяльності, безпосередньо спрямовані на керівництво навчальним процесом, конкретну організацію педагогічної взаємодії та кооперації з метою передачі і засвоєння змісту навчання.
Дидактичний аналіз - встановлення зв’язку між запроектованим і фактично здійсненим дидактичним процесом.
Є й такі дидактичні категорії: принципи, методи, зміст, форми організації навчання. Їх розглянемо далі.
Характер взаємодії основних дидактичних категорій розкрито у додатку І.
2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДИДАКТИКИ. РУШІЙНІ СИЛИ НАВЧАННЯ.
Суть поняття "методологічна основа дидактики" розкриває, зокрема М.А. Данилов: "Методологія... має своїм завданням ґрунтовно проаналізувати дидактичний процес для того, щоб у всьому розмаїтті форм, картин, структур знайти ту елементарну основну одиницю даного процесу, яку не можна вже розкласти на будь-які складові частини, і тим самим показати основні властивості, відношення та імпульси розвитку, притаманні цьому процесу в його прогресивній формі".
Велике значення для дидактики як і для педагогіки загалом, має методологія (від грецького - "шлях дослідження" і наука). Методологічна основа - вчення про методи пізнання і перетворення світу. Це комплексне поняття, що включає, зокрема філософську основу, а саме - діалектичний метод пізнання (діалектика - наука про розвиток як стійке вдосконалення того чи іншого об’єкта); гносеологію (теорію пізнання), що ґрунтується на теорії, від ображення та її основних положеннях (про нескінченність процесу пізнання, практику як критерій істини, вчення про суперечності як рушійні сили процесу пізнання). Рушійною силою процесу пізнання є внутрішні суперечності. Вони мають об’єктивний характер і існують поза волею вчителя, а у розвитку особистості спочатку виникають як зовнішні, потім стають внутрішніми. Розв’язання наявних у навчальному процесі суперечностей не вичерпує його суперечливого характеру і зумовлює появу нових.
Рушійними силами розвитку індивіда в процесі навчання (за І.Я. Лернером) є такі суперечності:
між вимогами щодо рівня розвитку і наявним у індивіда рівнем, засобами, мотивами;
між прагненнями учня задовольнити свої органічні потреби і нездатністю зробити це самостійно в доцільній формі;
між рівнем підготовки і поставленою метою, яку треба досягти не тому, що вона має безпосереднє значення і самоцінність для учня, а у зв’язку з іншими мотивами (престижність, вплив авторитету, почуття відповідальності тощо);
між тим, що знає та вміє учень, і метою, яка виникає перед ним сама або поставлена ззовні.
Основною суперечністю, що характеризує процес навчання загалом, є суперечність між вимогами суспільства щодо підготовки молодого покоління і фактичним її рівнем.
У навчальному процесі вчитель може створювати штучні суперечності (розв’язки їх уже відомі науці, вчителеві, але не дітям). Їх можна назвати проблемними ситуаціями. Вони становлять основу проблемного навчання.
Друга складова методології дидактики - педагогічна спадщина, зарубіжна і вітчизняна (В. Ратке, Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, А. Дістервег, Ж. -Ж. Руссо, К. Ушинський, А. Макаренко, С. Русова, А. Волошин, Г. Ващенко, С. Алчевська та багато ін).
Третьою складовою методологічної основи теорії навчання є сучасні дослідження з проблем дидактики, зокрема і непедагогічних наук (психології, фізіології, соціології тощо).
3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ДИДАКТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ.
Основні дидактичні концепції, альтернативні традиційній дидактиці, ґрунтуються на ідеях, що в сукупності утворюють іншу методологію. За своїм характером вона ідеалістична. Найбільш розповсюдженими альтернативними педагогічними теоріями є прагматизм, неотомізм та екзистенціалізм.
Прагматизм (від грецького - дія, практика) значного розвитку набув у 20 - 30 рр. XX ст., хоч історичні корені цієї теорії сягають XVI ст. (Дж. Беллерс). Найвідоміші представники:
Дж. Дьюі, А. Кобс, К. Роджер, Е. Келлі, Б. Собел, М. Моррис, Ч. Джеймс. Основна ідея їх концепції в тому, що в центрі уваги є інтереси дитини, які мають вроджений і неконтрольований характер. Представники цієї течії ігнорують об’єктивні закономірності виникнення інтересу і вплив на його формування соціального чинника.
Дидактичні положення, на яких ґрунтується навчальний процес, зводяться до такого:
неможливо наперед спланувати зміст навчального процесу визначити норми знань, умінь і навичок учнів;
зміст навчального процесу визначають інтереси дитини;
максимальна індивідуалізація змісту, методів і форм навчального процесу;
створення умов для творчої активності і самостійності дитини;
вільний вибір учнем виду діяльності під час навчання;
комплексний характер змісту освіти, що його пропонують для засвоєння (у педоцентристів) та інтеграція навчальних предметів у кілька або, навіть, в один навчальний курс (у предметоцентристів);
практична спрямованість навчальної діяльності, забезпечення прикладного характеру знань, умінь і навичок;
учитель повинен мати енциклопедичну підготовку, щоб задовольняти всебічні інтереси учня, стимулювати його розвиток і самореалізацію.
Основними недоліками прагматизму як педагогічної концепції вважають:
відсутність системи в засвоєнні знань, умінь і навичок, їх низьку якість;
зниження науково-пізнавальної цінності навчальних дисциплін;
низький рівень володіння базовими вміннями і навичками (читання, лічба, письмо).
Екзистенціалізм (від лат. - внутрішня суть) - педагогічна течія, що виникла в Німеччині напередодні першої світової війни; найбільш розповсюджена у Франції та ФРН.
Представниками цієї течії були Ж. -П. Сартр, Дж. Неллер, Ч. Патерсон, М. Хайдегтер, А. Маслоу.
Основні ідеї екзистенціалізму - розв’язання питання про сенс життя, про місце і роль людини в суспільстві, можливість її самопізнання і самореалізації.
    продолжение
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 20    

Добавить монографию в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Скачать монографию бесплатно
подобрать список литературы


Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики


Постоянный url этой страницы:
Монография Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.