Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ Аваль


главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Диплом на тему Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ Аваль

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты

Размер: 254.75 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Alexey
22.11.2010
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10    
Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного ( пакета документів.
До укладення кредитного договору, на другому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника і лише після позитивної оцінки показників діяльності підприємства-позичальника йде мова про подальше кредитування. [ 53, с.141]
Схему оцінки кредитоспроможності показано на рис. 1.3.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Рис. 1.3 Схема оцінки кредитоспроможності
Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду
можливості   і   доцільності   надання   йому   позики   і   визначає   ймовірність
своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.
Аналіз   кредитоспроможності   має   своєю   метою   дати   якісну   оцінку  позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачити здатність і готовність клієнта повернути взяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.
Завдання аналізу: 1) виявити фінансовий стан клієнта, 2) попередити втрати кредитних ресурсів внаслідок неефективної господарської діяльності позичальника, 3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності, 4) підвищити ефективність кредитування, 5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.
Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:
·        загальне уявлення про клієнта;    
·        аналіз фінансового стану клієнта;
·        аналіз ефективності угоди, що кредитується.
Чим точніше банк на цьому етапі кредитного процесу зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим більше можливість у банку для зниження кредитного ризику.
Третім етапом кредитного процесу є банк прийняття банком рішення про можливість, умови та форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування повернення позики.
Фахівці кредитного підрозділу до укладення кредитної угоди між банком -
кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко:    
·        вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта господарювання;
·        здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи поручителя;
·        проаналізувати    техніко-економічне    обґрунтування    заходу    що пропонується  до кредитування, оцінити його ефективність, окупність;
·        визначити ступінь ризику кредитної операції;
·        визначити  умови  кредитування: розмір  позики, порядок її надання, строк користування та строки погашення, розмір відсоткової ставки, строки сплати відсотків, економічні санкції  в разі невиконання умов договору;
·        здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців зі сторони.
Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності:
·        перевірити достовірність документів, наданих позичальником для одержання кредиту;
·        вивчають історію взаємовідносин позичальника з фінансовими установами;
·        перевіряють   надійність   партнерів   позичальника,   які   причетні   до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань;
·        перевірити наявність майна, яке пропонується у заставу, визначають можливість та доцільність прийняття банком такої застави;
·        здійснюють контроль за зберіганням заставленого майна;
·        у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають заходів щодо задоволення  вимог банку за рахунок предмета застави.
       Фахівці юридичного відділу:
·        розглядають наявність і правильність оформлення установчих документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних видів господарської діяльності, документів, які підтверджують право оренди, володіння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції;
·        розглядають договори (контракти, що супроводжують кредитну операцію).
Кожна із зазначених служб готує і подає Кредитному Комітету свої висновки щодо можливості та умов видачі позички, її суми, строку, умов погашення, відсоткових ставок, форми забезпечення зобов'язань.
На підставі висновків служб банку Кредитний Комітет приймає  відповідне рішення, яким дає свою згоду на надання позики. Рішення про надання  позик позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру позики, приймається колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кредитного  договору,  який  стає  для  банку
засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу. [53, с.145]
          Важливою     умовою     кредитування   та   стадією   процедури    отримання позички є четвертий етап, що пов'язаний з визначенням умов забезпечення повернення позички. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір предмета застави для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних документів, чітке визначення прав і зобов'язань банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. [53, с.148]
Під формою забезпечення повернення позички слід розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання.
Для будь-якої кредитно-фінансової установи забезпечення наданих позик є серйозною проблемою. Належне забезпечення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення позики. Отримання достатнього забезпечення по виданим позикам може досягатись за рахунок застави майна позичальника, гарантії і поручительства третіх осіб, страхування або забезпечення в інших формах, що прийняті в банківській практиці (уступка дебіторської заборгованості тощо).
Позики, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою.
На п'ятому етапі кредитного процесу банк на основі кредитного договору здійснює  процедуру  надання  позики. Конкретний  спосіб  надання позики, а  також  вид  позичкового рахунку визначається  особливостями  цієї  кредитної
операції. [53, с.151].
Шостою стадією кредитного процесу є систематичний моніторинг стану кредитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі фінансового менеджменту [53, с. 152].
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням позички, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків за нею.
Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна. [25, с. 118]
У період  дії   кредитного   договору  щоквартально  здійснюється  аналіз господарської  діяльності  позичальника,  його  фінансового  стану відповідно до затвердженого   порядку,    в    разі   потреби   проводяться    перевірки  на   місцях   грошових  і  розрахункових   документів,  бухгалтерських   записів,  звітних бухгалтерських і статистичних документів, а також стану наданої банку застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від позичальника, інших джерел, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника. Періодичність перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору.
Сьомий етап кредитування включає повернення позичальником суми боргу з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення обумовлюється в тексті кредитного договору. Порядок погашення позички визначається кредитним договором. Погашення може здійснюватись одноразово (передбачає повернення позики в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк) чи в розстрочку (передбачає періодичну сплату платежів відповідно до надходження коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг  та інших доходів).
Банк має право змінювати черговість сплати боргу за позичкою та відсотках на підставі обґрунтованого клопотання позичальника, враховуючи фінансові можливості установи банку.
В випадку якщо позичальник не має можливості сплатити борг, останній стягується з гарантів (поручителів).
У разі погіршення фінансового стану позичальника, надання недостовірної бухгалтерської та статистичної інформації, ухилення від контролю банку, знецінення заставленого майна або встановлення факту незабезпеченості позички банк може наполягати на достроковому стягненні заборгованості за позичкою або її частині, а також суми відсотків за користування коштами банку. [22, с.94]
Позичальник не звільняється від погашення боргу за позичкою, сплати процентів і пені при настанні будь-яких обставин, у тому числі і незалежних від позичальника.
У структурі    будь-якого     комерційного    банку    функціонує     кредитне управління  (відділ),  яке  безпосередньо  веде роботу  з  клієнтами  з  питань кредитування.

1.3. Нормативне-правове забезпечення з теми дослідження

Основними законодавчими актами, які регулюють питання кредитування, є:
·        Цивільний кодекс України;
·        Закон України “Про Національний банк України”;
·        Закон України “Про банки і банківську діяльність”;
·        Закон України “Про заставу”;
·        Положення НБУ “Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246;
·        Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 06 липня 2000 р. № 279;
Відповідно до ЦК України банківське кредитування здійснюється спеціальними суб’єктами – банками. У ст.382  ЦК говориться, що кредитування організацій проводиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок банками в порядку, встановленому законодавством. Умови і порядок кредитування в грошовій формі допускається лише у випадках встановлених законодавством.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07 грудня 2000р. визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні, і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Відповідно до положень цього Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України.
Національний банк України є центральним банком, емісійним центром, який провадить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, дає дозвіл на створення в Україні банків, видає останнім ліцензії на виконання банківських операцій, веде республіканську книгу реєстрації банків.
Згідно з ст. 2 Закону “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку його погашення , що надається в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Законом обумовлено порядок здійснення кредитних операцій. За даним Законом:
·         Дозволяється банкам укладати угоди про консорціумне кредитування;
·         банки зобов’язані мати підрозділи, функціями яких є надання кредитів та управління операціями, пов’язаними з кредитування;
·         банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних паперів;
·         банк зобов’язаний дотримуватися принципів кредитування;
·         банк має право на видачу бланкових (незабезпечених) кредитів – до них застосовують підвищену відсоткову ставку, надають надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах. Загальна сума таких кредитів не повинна перевищувати 10 % власного капіталу банку чи кредитної установи;
·         надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених Законом випадках;
·         банк не може надавати кредити під проценти, ставка яких нижча від облікової ставки НБУ, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах (виняток – якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збиток).
Законодавство дає чітке визначення поняття двох основних суб’єктів кредитних правовідносин. Ними є кредитор і позичальник.
Кредитор – це суб’єкт кредитних відносин, які надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.
Позичальник – це суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.
Чинним законодавством також визначено і ряд інших понять, які використовуються у сфері кредитних відносин.
Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.
Кредитний ризик – ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належить сплатити за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.
Нормативно-правовим актом, що регулює відносини в сфері банківського кредитування є Положення НБУ “Про кредитування”, яке визначає правові основи надання, використання, повернення кредитів, регулює взаємовідносини між суб’єктами, що виникають в процесі кредитування, механізм контролю за діяльністю суб’єктів, відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди, умови, яким має відповідати кредитний договір, та порядок видачі кредитів. Вищезгадане Положення НБУ визначає різні класифікації кредитів. Суб’єктами господарської діяльності можуть використовуватися такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий консорціомний; фізичні особи – споживчий кредит.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України, а згідно з Указом Президента України від 06 листопада 1998р. “Про гербовий збір” здійснюється маркування усіх оригіналів договорів суб’єктів підприємницької діяльності.
Згідно Положення НБУ “Про кредитування” комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарювання незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових норм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення, форми забезпечення. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
    продолжение
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10    

Удобная ссылка:

Скачать дипломную работу бесплатно
подобрать список литературы


Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ Аваль


Постоянный url этой страницы:
Диплом Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ Аваль


Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты
вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.